Опис
Договір позички обладнання (з додатками до договору)
Сторонами договору позички є позичкодавець і користувач.
Даний зразок договору складається з наступних розділів:
- Предмет Договору
- Права та обов’язки Сторін
- Порядок надання об’єкту позички
- Строк надання об’єкту позички
- Порядок повернення об’єкту позички
- Умови про забезпечення повернення об’єкту позички
- Вирішення спорів
- Строк дії Договору
- Заключні положення
- Місцезнаходження і реквізити сторін
та Додаток №-1 – Перелік майна, що передається у безоплатне користування, Додаток №-2 – Акт приймання-передачі обладнання
Позичку може надати як фізособа, так і юрособа. Правда, юрособі прямо заборонено передавати в безплатне користування предмети, що їй належать, своєму засновнику, учаснику, керівнику, члену органу управління або контролю (ч. 2 ст. 829 ЦК).
Форма укладання договору позички залежить від виду договору та від того, хто виступає сторонами правочину. Зокрема:
- усна форма припустима для договору позички речі побутового призначення, укладеного між фізособами (ч. 1 ст. 828 ЦК);
- проста письмова форма – для договору позички, що укладається між юрособами, юрособою та фізособою (ч. 2 ст. 828 ЦК), а також для договору позички будівлі/капітальної споруди строком до 3 років (ст. 793, ч. 3 ст. 828 ЦК);
- нотаріальне посвідчення потрібно для укладання договору позички будівлі/капітальної споруди строком на 3 і більше років (ст. 793, ч. 3 ст. 828 ЦК), а також договору позички транспортного засобу (далі – ТЗ), крім наземного самохідного ТЗ, у якому хоча б однією стороною є фізособа (с. 4 ст. 828 ЦК).Чи потрібно нотаріально засвідчити договір позички ТЗ за участю фізособи?
На сьогодні це питання залишається спірним через пробіли в законодавстві. Відповідно до ст. 828 ЦК обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягає договір позички ТЗ, коли хоча б однією з його сторін є фізособа. Виняток становить договір позички наземних самохідних ТЗ, який укладається в простій письмовій формі. Однак у діючому законодавстві немає визначення «наземний самохідний ТЗ», тому звернемося до судової практики.
Як показує судова практика, суди підтримують позицію підприємств і фізосіб у тому, що в нотаріальному посвідченні договорів позички автомобілів (за участю фізосіб) немає необхідності.
Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.07.16 р. у справі № 812/569/16 (ЄДРСР, реєстр. № 58856767) залишено без змін ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.16 р. (ЄДРСР, реєстр. № 61111388), якою були задоволені позовні вимоги щодо зобов’язання видати тимчасовий реєстраційний талон на право користування ТЗ – автомобілем на підставі договору позички ТЗ (договір без нотаріального посвідчення).
Позиція суду така: відповідно до ст. 1 Закону № 1961 наземні ТЗ – це пристосування, призначені для перевезення людей та/або вантажів, а також установленого на такому пристосуванні спеціального обладнання або механізмів, які підлягають держреєстрації та обліку в територіальних органах МВС. А згідно з п. «b» ст. 1 Європейської угоди про роботу екіпажів ТЗ автомобіль – це будь-який самохідний автотранспортний засіб, який зазвичай використовується для автоперевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами ТЗ, які використовуються для перевезення людей або вантажів (цей термін не поширюється на сільськогосподарські трактори). Виходячи із цих двох визначень, суд дійшов висновку, що автомобілі відносяться до наземних самохідних ТЗ.
Таким чином, договір позички автомобіля не вимагає нотаріального посвідчення, для нього достатньо простої письмової форми. Але при цьому важливо пам’ятати, що є ризики визнання такого договору недійсним і необхідності звернення до суду за захистом своїх прав.
Платник ПДВ і податку на прибуток передає згідно з договором позички у безоплатне користування лабораторне обладнання. Чи буде об’єкт оподаткування ПДВ? Як така операція позначиться на податково-прибутковому обліку?
За договором позички одна сторона (позичкодавець) безпосередньо передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ст. 827 ЦКУ).
Податок на прибуток. Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування бухгалтерського фінрезультату до оподаткування на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ).
Згідно з пп. 140.5.9 ПКУ фінрезультат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення пп. 140.5.13 ПКУ), у розмірі, що перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
ПДВ. Операція з безоплатної передачі лабораторного обладнання за договором позички у строкове користування (передбачає його повернення) без переходу на нього права власності не є об’єктом оподаткування ПДВ у розумінні п. 185.1 ПКУ, оскільки така операція не відповідає поняттям «постачання товарів»/«постачання послуг», визначеним пп. 14.1.185 і пп. 14.1.191 ПКУ.
При цьому операція платника податку з надання позички (надання послуг з оренди лабораторного обладнання), у тому числі на безоплатній основі, місцем надання якої визначено митну територію України, є об’єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку за ставкою 20%, виходячи з бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до п. 188.1 ПКУ, незалежно від того, хто є власником такого лабораторного обладнання.
Партнер – Адвокатське бюро “Довженко та партнери”
Коментарі
Відгуків немає, поки що.