Опис

Фабула справи.

На підставі виконавчого листа, виданого судом у 2015р. відкрито виконавче провадження.

При цьому судове рішення, за яким був виданий виконавчий лист набрало законної сили на час дії Закону України № 2677-VI  «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 4 листопада 2010 року, який набув чинності – з 9 березня 2011 року).

Згодом виконавче провадження у 2018р. було закінчено за статтею 29 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІI від 02.06.2016р. який набрав чинності 05.10.2016 року, а виконавчий лист повернутий стягувачу.

Стягувач повторно пред’явив на виконання виконавчий лист.

Заявник вважає, що виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, у зв’язку зі спливу  строку для його пред’явлення.

Заявник вважає, що виконавчий лист повинен пред’являтися до виконання у строки, встановлені на момент його видачі, а саме в межах річного строку пред’явлення.

Закон не має зворотної дії в часі.